Наші автори

Переглянути усе
Monica La Rose

Моніка Ла Роуз

Моніка Ла Роуз (до одруження Брандс) народилась в Едгертоні (штат Міннесота). Її дитинство пройшло на фермі разом із шістьма братами й сестрами. Вона вивчала англійську й теологію в Християнському Коледжі Трійці (місто Палос Хайтс) і працювала з дітьми з особливими потребами в організації “Християнське служіння Елім”. Згодом отримала ступінь магістра теології в “Семінарії Кальвіна”, що у Гранд-Рапідсі. В жовтні 2019 вона вийшла заміж за Бена Ла Роуза, музиканта й інженера-електрика. Разом із чоловіком вони полюбляють проводити час із друзями, рідними й своїми грайливими кішками.

Статті Моніка Ла Роуз

Справжній спокій

У поемі “Спокій” автор піднімає питання нашої схильності відокремлювати час “дозвілля” від “праці”, питаючи: “Чи це не справжнє дозвілля – виконувати істинну працю?” Поет каже, що якщо ви хочете відчути справжнє дозвілля, тоді не намагайтесь уникати життєвих обов’язків, а “продовжуйте робити все можливе, користуйтесь часом і не марнуйте його; красу можна побачити лише в праці”.

Божа лагідна благодать

“Скажи всю правду, однак потроху”, – написала поетеса Емілі Дікінсон, кажучи, що Божа істина і слава “занадто яскраві”, щоб вразливі люди змогли їх одразу зрозуміти чи осягнути. Тому для нас краще отримувати Божу благодать та істину “потроху”, лагідно та опосередковано. Бо “Істина має осявати поступово, інакше кожна людина осліпне”.

Божа допомога для майбутнього

За словами психолога Мега Джей, наш мозок схильний думати про нас в майбутньому, як про цілковитих незнайомців. Чому? Можливо, це відбувається через так звану “емпатичну прогалину”. Складно виявляти емпатію і турбуватися про людей, яких ми не знаємо особисто, навіть про майбутніх себе. Отже, Джей намагається допомогти молодим людям уявити себе в майбутньому і потурбуватися про себе. Це охоплює напрацювання дієвих планів, аби стати тими, ким вони себе уявили, що допомагає прокладати шлях до втілення своїх мрій і до подальшого процвітання.

Смирення

Розмірковуючи одного дня про те, чому Бог так сильно цінує смирення, Тереза Авільська, християнка шістнадцятого століття, раптом усвідомила: “Тому що Бог є вищою Істиною, а смиряючись, ми ходимо в істині… Ніщо з того доброго, що є в нас, не походить із нас самих. Це походить від вод благодаті, біля яких перебуває душа, наче дерево, посаджене біля річки, і від сонця, яке робить можливою нашу працю”. Тереза зробила висновок, що укорінитися в цій дійсності можна завдяки молитві, бо “основою для молитви є смирення; чим більше ми смиряємо себе в молитві, тим вище нас підніме Бог”.

Ключі

У своїй книзі “Стан людини” Томас Кітінг розповідає про те, як учитель, загубивши ключі від дому, починає шукати їх у траві. Побачивши це, учні приєдналися до пошуків, втім безуспішно. Зрештою, “один з найрозумніших учнів” запитав: “Учителю, чи є у вас хоч якісь думки про те, де б ви могли загубити ключі?” Учитель відповів: “Звичайно. Я загубив їх у будинку”. Тоді учні з подивом вигукнули: “Чому ж ми їх шукаємо тут?” “А хіба незрозуміло? Тут більше світла!”

Надійна любов

Чому я не можу перестати про це думати? Мене переповнювали смуток, провина, гнів і замішання.

Закарбоване горе

Дізнавшись про свій жахливий діагноз (рідкісна та невиліковна форма раку мозку), Керолін віднайшла надію і мету для життя в наданні унікальної послуги – безкоштовного фотографування критично хворих дітей та їхніх родин. Фотографії поєднують у собі горе та “красу, яка, здавалося б, не повинна існувати в таких безнадійних місцях”. Керолін зазначає, що “в найважчі моменти, які тільки можна уявити, ці сім’ї вирішують любити всупереч і завдяки всьому, що відбувається”.

Вийти за межі розуміння

То був важкий день, коли мій чоловік, як і багато інших людей, дізнався, що через пандемію COVID-19 його невдовзі відправлять у неоплачувану відпустку. Ми вірили, що Бог потурбується про наші потреби, однак невизначеність все одно лякала.

Обираючи святкування

Письменниця Мерилін Макентайр розповіла, як почула від своєї подруги, що “протилежністю заздрощам є святкування”. Попри інвалідність подруги і хронічний біль, який обмежував здатність розвивати свої таланти, їй до самої смерті вдавалося унікальним чином виявляти радість і радіти разом з іншими, “цінуючи кожну зустріч”.

Досконалі, як Христос

“Перфекціонізм – це одне з найстрашніших слів, які я знаю”, – пише Кетлін Норріс, протиставляючи сучасний перфекціонізм досконалості, про яку говорить Христос у Євангелії від Матвія. За словами Кетлін, сучасний перфекціонізм є “серйозною психологічною хворобою, яка заважає людям іти на необхідні ризики”. Водночас термін, який у Євангелії від Матвія перекладений словом “досконалий”, означає “зрілий, довершений або цілісний”. Норріс каже: “Бути досконалим… означає бути достатньо зрілим, щоб присвятити себе іншим”.

Велика мудрість і тисяча очей

Святий Іван Золотоустий сказав: “Пастор потребує великої мудрості і тисячі очей, щоб досліджувати стан душі з усіх сторін”. Ці слова він сказав у контексті обговорення складності належної духовної опіки над іншими людьми. Оскільки нікого неможливо примусити до зцілення, процес зцілення потребує великого прояву емпатії і співчуття.

Безумовна любов

У 2019 році Кеп Дешвуд і його чудовий чорний лабрадор Чела зробили дещо неймовірне. Упродовж 365 днів вони щодня сходили на гірську вершину.

Говорити, довіряти, відчувати

“Не говорити, не довіряти, не відчувати. То був закон, за яким ми жили, – розповідає Фредерік Бюхнер у книзі « Розкриваючи секрети» , – і горе тому, хто його порушував”. Бюхнер описує свій досвід того, що він називає “неписаним законом для родин, у яких з тих чи інших причин виникали якісь проблеми”. У контексті його родини цей “закон” означав, що Бюхнер не мав права говорити про самогубство свого батька чи оплакувати його. Через це він ні з ким не міг поділитися своїм болем.

Готель “Корона”

У 2020 році готель “Дан” у Єрусалимі був перейменований на готель “Корона”. Уряд виокремив цей заклад для людей, які відновлювалися після лікування від COVID-19. Готель став місцем радості та єдності в скрутний час. Оскільки мешканці готелю вже перенесли вірусну інфекцію, вони могли разом співати, веселитися… І вони це робили! У країні з високим рівнем напруги між різними політичними і релігійними групами спільна криза створила місце, де люди могли навчитися сприймати один одного, перш за все, як людей, і навіть стати друзями.

Безстрашна любов

Деякі образи настільки приголомшливі, що їх неможливо забути. Таке незгладиме враження справила на мене відома фотографія принцеси Діани Уельської. На перший погляд, на знімку немає нічого дивного. Принцеса з теплою усмішкою тисне руку невідомому чоловіку. Втім, дивовижною фотографію робить її історія.